Вбудований вуглець

Вбудований вуглець — це викиди парникових газів від виробництва, транспортування та встановлення матеріалів та обладнання будівлі. Це бетон, сталь, генератори, комутаційна апаратура, кабелі; такі викиди розраховуються окремо від операційного вуглецю дата-центру, що виникає від спожитої електроенергії. Для типового дата-центру вбудований вуглець переважно складається з бетону та сталі в конструкції та дизельних генераторів, батарей UPS та охолоджувальної установки, і все це вивільняється заздалегідь під час будівництва, а не амортизується протягом десятиліть, як операційні викиди. Оскільки енергосистеми декарбонізуються і оператори все частіше купують відновлювану енергію або укладають угоди про безуглеродну енергію 24/7, частка вбудованого вуглецю в дожиттєвому вуглецевому сліді об'єкту зростає в відносній важливості, спонукаючи операторів, таких як Meta, Google та Microsoft, публікувати цілі щодо вбудованого вуглецю та віддавати перевагу низьковуглецевим бетонним сумішам, масивній деревині для нетехнічних приміщень та модульній префабрикації, яка зменшує матеріальні відходи на об'єкті. Директива ЄС щодо звітування про корпоративну сталість та новіші сертифікації екологічних будівель все частіше вимагають розкриття вбудованого вуглецю поряд з PUE та WUE, розглядаючи викиди на етапі будівництва як окремий елемент, який розробники мають звітувати та скорочувати, а не просто компенсувати.